5 речей про коронавірус

Роз'яснення МОН та МОЗ тут

Батькам для роздумів

читайте тут

Як борються із запізненнями учнів у різних країнах  “Нова українська школа” зібрала коментарі людей, які живуть за кордоном, мають досвід навчання там або ж бували в іноземних школах.

ДИТИНА “ДЗЕРКАЛИТЬ” ПІД ЧАС ПИСЬМА

Висновки Ольги Крамаревич, дитячого практичного психолога

Діти 5-6 річного віку, навчившись писати, дзеркалять букви і цифри – або пишуть  справа наліво, або букви виходять у них в дзеркальному відображенні. Чому так, і що з цим робити?

Для початку необхідно виключити таке серйозне порушення, як дисграфія, або інші неврологічні проблеми.

Якщо немає ніяких відхилень, то чому ж дитина дзеркалить?
Найбільш точна і правильна відповідь – тому що в дитини дошкільного віку ще не сформований зрілий зв’язок між півкулями головного мозку. Для того, щоб зрозуміти про що мова, необхідно звернутися до нейрології. А саме до міжпівкульної асиметрії.

Ще зі школи нам відомий той факт, що права і ліва півкуля мозку у людини мають різні функції, вони керують різними видами діяльності. Від того, яка з півкуль найбільш розвинена у людини (в силу вроджених чи набутих властивостей), залежить її індивідуальність, особливості її сприйняття.

Спеціалізація півкуль мозку:

Ліва півкуля

• мова
• логіка
• абстрактне (поняття)
• здатність до аналізу, деталізація
• вибудовування алгоритмів
• оперування фактами, деталями, символами

Права півкуля

• інтонаційна виразність
• образне сприйняття
• творчі можливості
• інтуїція
• здатність до адаптації

Вважається, що на момент народження права півкуля мозку дитини більша порівняно з лівою. Говорять, що до 9-10 річного віку дитина є «правопівкульною». Права півкуля розвивається і дозріває швидше, і тому в ранній період розвитку її роль у здійсненні психологічного функціонування є більш значною, порівняно з лівою. Справді, малюкам характерна мимовільність, низька усвідомленість поведінки, емоційність, безпосередність, цілісність і образність сприйняття. Суттєві зміни в міжпівкульній взаємодії відзначаються приблизно в 6-7 років, тобто якраз перед початком навчання у школі.

Зі збільшенням активності лівої півкулі з’являються складні поняття, розвивається абстрактне мислення, вміння рахувати й писати. Діти, у яких довше залишається правопівкульна спеціалізація гірше пишуть, пропускають літери, не дописують слова, їм важко дається таблиця множення, і такі діти часто дзеркалять в письмі.

Нормальна психічна діяльність передбачає спільну роботу обох півкуль головного мозку. Тобто між півкулями повинні сформуватися стійкі нейронні зв’язки, що передають інформацію. Це складний і поетапний процес. У дошкільника ці зв’язки ще дуже тонкі. Їх не можна перевантажувати (раннє читання і письмо, математика), але їм можна допомогти розвинутися.

Таким чином, дитинка приходить у цей світ спочатку “правопівкульною”, у міру дорослішання ліва півкуля теж починає розвиватися, утворюючи зв’язок з правою півкулею. Ці зв’язки спочатку дуже слабкі, це позначається на таких уміннях малюка, як письмо, читання, рахунок, симетричні рухи руками або ногами … Через ці слабкі зв’язки багато малюків (якщо вони ще й лівші) дзеркалять букви і цифри в письмі.

Якщо ви помітили таке у вашої дитини, не панікуйте. Все нормально. Просто постійно спокійно вказуйте на помилки, просіть виправити. Крім того, допоможіть розвинути і зміцнити міжпівкульні зв’язки. 

Для цього існують різні вправи. Робіть їх разом з дитиною по кілька разів на день. 

Брехня може свідчити про інтелект

Брехня зустрічається в дітей досить часто. Однак це вимагає їх зусиль і швидкого мислення. Діти вчаться брехати ще у віці 2 років, але тільки в старшому віці вони стають здатні брехати переконливо.

Приблизно у віці 6-7 років з дітьми відбуваються зміни. Вони не тільки розуміють та інтерпретують соціальні правила, також у цьому віці в них розвивається така важлива пізнавальна функція як короткочасна пам'ять. Короткочасна пам'ять - це здатність людини запам'ятовувати й обробляти інформацію.

Психологи провели дослідження з метою вивчити, чи пов'язана короткочасна пам'ять з брехнею.

Цікаво? Вам сюди

10 ТЕЗ ЛЮБОМИРА ГУЗАРА ПРО ДІТЕЙ, БАТЬКІВ І ДИСЦИПЛІНУ

1. Батьки мусять ставитися до своєї дитини як до людини, тобто дати їй відчути, що вона людина. Завдання, безумовно, дуже складне, але, знехтувавши ним, можна поставити дитину на фальшивий шлях.

2. Необхідний елемент – це виховувати дитину в атмосфері тепла і мудрої любові. Діти, які цього не одержали, – це ті, що в той чи той спосіб тікають з дому і блукають вулицями наших міст.

3. Нещаслива та дитина, між батьком і матір’ю якої є постійна незгода та непорозуміння, а ще гірше, коли батьки знущаються з дитини – як у фізичному, так і в моральному плані

4. Батьки, закохані в гроші, можуть навіть свідомо передати дітям свій матеріалістичний світогляд.

5. Передавання позитивних чи негативних вартостей відбувається природним шляхом: що батьки думають, про що говорять, як поводяться – формує їхню дитину

6. Безумовно, дитина має відчути, що її люблять, але батьківська любов повинна бути, наважуюся сказати, мудрою.

7. Розпещена дитина раніше чи пізніше почуватиметься нещасною, тому що не завжди зможе отримувати все так легко, як їй це вдавалося в дитинстві.

8. Батько й мати, творячи атмосферу любові, повинні дати відчути дитині її гідність і гідність інших людей – старших і таких самих, як вона, дітей.

9. Дисципліні повинні підпорядковуватися всі члени сім’ї, передусім батьки: на все є свій час і щодо всього певна позиція.

10. Кожну дитину належить виховувати в дусі бажання робити добро іншим, чи батькам, чи товаришам, чи братам і сестрам.

Джерело  http://dyvensvit.org/top/1002581/

Запитання важливі для розвитку мислення дітей

           Якщо Ви втомились від нескінченних запитань Вашої дитини, які вона цілком могла б і не ставити, якби більше думала та розмірковувала, і хочете, щоб вона звикала мислити самостійно, привчіть її

Невербальне спілкування. Поради батькам

Згідно з дослідженнями, на мову тіла припадає 93% інформації. Хто б міг подумати, що наші міміка й пантоміма можуть бути такими красномовними?..

Даючи дітям всілякі інструкції, не всі батьки замислюються про невербальні способи спілкування з ними. На жаль, бо невербальне спілкування здійснює довгостроковий вплив на те, як діти слухають, поводяться, засвоюють інформацію й розмовляють з іншими людьми. Воно також впливає на їхнє ставлення до нас, батьків, і на те, як діти виглядають в очах інших людей. Невербальне спілкування може здійснювати вагомий вплив на те, наскільки дитина сподобається людям, які її оточують, і на можливості, які з'являться в неї в майбутньому. Безперечно, даний тип спілкування має великий вплив на долі дітей.

Батькам важливо пам'ятати про те, що найчастіше діти відгукуються не на слова, а на форму їх подачі. Дорослим необхідно ретельно моделювати поведінку, яку вони хочуть бачити в своїх дітях. Тому слід покращувати власні навички невербального спілкування. На щастя, існує безліч способів позитивно вплинути на навички розуміння та спілкування дітей.

Далі – корисні поради, які стануть у пригоді батькам.

1. Значення зорового контакту

Батьки часто ігнорують значення зорового контакту зі своїми дітьми. І дарма, оскільки тісний зоровий контакт між батьками та дитиною є важливим інструментом нормального розвитку дитини. Коли вона уважно стежить за виразом обличчя батьків, отримує підказки для розуміння їх висловлювань. При цьому дитині важливо зосереджувати свою увагу не тільки на обличчі, а й на русі губ. Це робить висловлювання більш «читабельним» і більш прийнятним.

2. Розмова на рівні дитини

Коли батьки нахиляються й розмовляють з дитиною на рівні її очей, то не тільки проявляють дружелюбність і менше лякають дитину, але ще й роблять висловлювання більш легким і доступним для сприйняття на слух. Педагогам часто рекомендується викладати на одній горизонтальній площині з дітьми, щоб налагоджувати та зміцнювати зв'язок з учнями.

3. Використання пози, відкритої до спілкування

Коли ми приймаємо відкриту позу, тобто наші руки й ноги не перехрещуються, долоні дещо розгорнуті до дитини, корпус тіла повернутий у її сторону (на відміну від схрещених рук чи таких, що обіймають за плечі), ми демонструємо дітям свою готовність приймати те, що вони хочуть сказати. Це положення рук викликає в дітей бажання спілкуватися з нами та слухати.

4. Позитивний вираз обличчя

Посмішка, підняті вгору куточки губ, а також очі, що виражають зацікавленість і широко розкриті від схвильованого передчуття, впливають на реакції дітей на висловлювання. Позитивний вираз обличчя батьків спонукає їх до позитивних відгуків. Тут важливо враховувати, що емоційні переживання дітей при спілкуванні з іншими людьми формують їх реакції протягом усього життя.

5. Взаємна, спільна увага

Спільна увага батьків і дітей до якого-небудь предмету (наприклад, коли батько опускається на підлогу разом з дитиною, щоб витерти бруд, замість того, щоб наказувати дитині прибрати безлад самостійно) надзвичайно важлива для залучення інтересу дитини до нагальної теми. Коли ми розглядаємо й оцінюємо тему розмови разом з дітьми, ми зацікавлюємо їх на більш глибокому рівні.

Було проведено дослідження розвитку словникового запасу дитини та спільної уваги. Результати свідчать про те, що діти, які вчили слова, виконуючи завдання разом з батьками, мали більший словниковий запас. Якщо дитина не звертає уваги на вас і ваші слова, наблизьтеся до неї або навіть укажіть їй на проблему. Треба сподіватися, що наступного разу вона буде робити так, як ви їй вказали.

6. Тон голосу й інтонації (парамова) при розмові з дітьми

Ні для кого не секрет, що немовлята й маленькі діти люблять материнську мову (мамин високий тон голосу). Було проведено дослідження, яке виявило, що материнська мова допомагає дітям визначати, де слова починаються й де закінчуються, отже, знайомитися зі звуками, складами, словами і, нарешті, реченнями. Діти також беруть активнішу участь у розмові з батьками, коли ті використовують високий ритм мови зі схильністю до варіацій.

7. Жести

Кивок головою, піднятий вгору великий палець і підняті у хвилюванні руки також позитивно впливають на взаємодію з дітьми. Так ми невербально висловлюємо їм розуміння й підтримку.

8. Звуки (угу, м-м-м, хм)

Використання батьками голосових реакцій (не словесних) при розмові з дитиною демонструє їй нашу зацікавленість у тому, що вона говорить. Ці звуки підбадьорюють дитину, оскільки ми показуємо, що слухаємо її дуже уважно.

9. Близькість між батьком і дитиною

Коли діти ще маленькі, дуже важливо, щоб простір (дистанція) між ними й батьками були відносно невеликим (30-60 см). Коли діти стають підлітками, цей простір природним чином збільшується та вимагає більш уважного ставлення батьків.

10. Пересування (рух, який слід/не слід здійснювати батькам)

Для того, щоб демонструвати дитині нашу зацікавленість у розмові з нею, наші рухи повинні бути обмежені жестами та мімікою. Ходьба батьків не тільки відволікає дитину, але також порушує близькість і зв'язок з дитиною, які необхідні для ефективного спілкування.

Дивно, що увага до невербального спілкування й кілька невеликих його коригувань може настільки суттєво впливати на наш зв'язок з дітьми й на те, як вони будуть взаємодіяти з навколишнім світом.

Джерело: http://childdevelop.com.ua/articles/psychology/1839/

Як розмовляти з дитиною? 55 фраз, які покращують спілкування.

Не бігай по калюжах!	Обійди калюжу.
Не кричи!	Говори тихіше, будь ласка.
Не їж швидко!	Прожовуй їжу гарненько.
Знову безлад!	Прибери, будь ласка.
Скільки тебе ще чекати?!	Нам час іти, попрощайся.
Куди поліз?	Відійди / спустися, будь ласка.
Впадеш!	Будь обережний.
Будеш плакати!	Подумай про наслідки.
Посковзнешся!	Уважно дивися під ноги.
Промокнеш!	Візьми парасольку / одягни гумові чоботи.
Не біжи!	Іди спокійним кроком.
Не поспішай!	Ти встигнеш.
Я тобі українською мовою кажу!	Почуй мене, будь ласка.
Досить уже!	Пора закінчувати, час вийшов.
Скільки можна говорити?	Мені довелося повторити кілька разів, виконай моє прохання, будь ласка.
Я вже не знаю, як з тобою розмовляти!	Спробуймо знайти рішення, яке влаштує нас обох.
Ти що, глухий?	Почуй мене, будь ласка.
Ти що, сліпий?	Зверни увагу на це, будь ласка.
Тобі не соромно?	Твій вчинок дуже засмутив нас / Подумай про свій вчинок.
Хто тобі дозволив так розмовляти?	У нашій родині так не розмовляють.
Я ж казала, що так буде!	Зроби висновок і більше не повторюй цих помилок.
Тобі це не вдасться!	Спробуй, не спробуєш — не дізнаєшся.
Я не знаю!	Спробуймо знайти відповідь на це питання разом.
Я тебе не розумію!	Уточни ще раз, що ти маєш на увазі.
Ти не правий!	Це твоя думка.
Я сказала — ні!	Я висловила свою думку про це, вона не зміниться.
Тому що я так сказав!	Бо це рішення прийняли батьки.
Ніяких цукерок!	Солодке — на десерт.
Як мені це набридло!	Я не налаштована це обговорювати зараз, поговорімо після вечері.
Ти хіба не знаєш, котра година?	Вже пізно,час спати.
А я не втомилася?	Я розумію тебе, ми всі втомилися.
Закрий рота! (коли дитина плаче)	Я не зможу тобі допомогти, тому що просто не чую тебе.
Зараз дістанеш!	Я дуже засмучений і можу сказати або зробити те, про що ми обидва будемо потім шкодувати.
Досить мені заважати!	Займися поки своїми справами. Я звільнюся, і ми влаштуємо дещо цікаве!
Ти що, з глузду з’їхав?!	Я неприємно здивований твоїм вчинком!
Це дорого!	Сьогодні у нас заплановані інші покупки.
Що з тебе виросте ?!	Твої сьогоднішні вчинки вплинуть на все твоє життя, подумай про це.
Вимкни телевізор!	Телевізор перегрівся, йому потрібен відпочинок.
Сідай краще за уроки!	Час іде, зроби уроки, а потім займешся...
На кого ти схожий!	Я тебе не впізнаю сьогодні.
От коли я був дитиною, я не був таким як ти...	Ти можеш помилятися і робити помилки, однак, головне, –  зробити з них висновки і не повторювати більше.
У моєму дитинстві цього не було!	Я був би радий мати в дитинстві таку іграшку!
Годі плакати через дурниці!	Я розумію, для тебе це важливо, подумаймо, що можна зробити.
Опануй себе! / Вгамуйся!	Якщо ти заспокоїшся, ми зможемо знайти рішення.
Дивись, куди йдеш!	Уважно дивись перед собою.
Та хто з тобою буде дружити!	З ким ти хотів би подружитися?
Опануй себе! / Вгамуйся!	Тобі потрібно заспокоїтись, потім ми зможемо поговорити.
Ти мене обманюєш!	Мені дуже важливо, щоб ти сказав правду, інакше я не зможу тобі більше довіряти.
Було б чим хвалитися!	Ти впевнений, що цим можна пишатися?
Захворіти хочеш ?!	Ти знаєш: якщо захворієш, тобі доведеться сидіти вдома і пропустити багато цікавого.
Ось тато прийде з роботи, я йому все розповім!	Мені доведеться розповісти все татові. Напевно, твій вчинок засмутить його.
У всіх діти, як діти...	Я люблю тебе незважаючи ні на що, але іноді твоя поведінка дуже мене засмучує!
Невже так складно зрозуміти?	Що саме тобі не зрозуміло?
Прийдемо додому — я поговорю з тобою інакше!	Сьогодні мені доведеться позбавити тебе ... через твою поведінку.
Невдячний!	Ми дуже стараємося, щоб у тебе було все необхідне. І нас засмучує твоє ставлення.

Джерело:http://abetka.ukrlife.org/55fraz.html

Психолог радить

Пам’ятка для батьків
Дитина від 0 до 1 року	телевізор дивитися не рекомендовано
Дитина від 1 до 2 років	телевізор дивитися не рекомендовано
Дитина від 2 до 3 років	телевізор дивитися не рекомендовано
Дитина від 3 до 5 років	не більше ніж 15–20 хв на день, якщо в дитини все гаразд із нервовою системою й опорно-руховим апаратом
Дитина від 6 до 8 років	не більше ніж 20–30 хв на день, якщо в дитини все гаразд із нервовою системою й опорно-руховим апаратом
Дитина від 8 до 14 років	не більше ніж 1 год двічі-тричі на тиждень
Дитина від 15 до 18 років	не більше ніж 1,5 год двічі-тричі на тиждень

Дитина - телеман?

За матеріалами психолога Г.Гресь

Як визначити, «телеман» ваша дитина чи ні?

        Спробуйте відповісти на запитання тесту, наведеного нижче, щоб оцінити взаємини в трикутнику «Дитина — батьки — телевізор».

1. Чи переглядає ваша дитина телевізор більше ніж півгодини на день?

2. Чи швидко вона погоджується відійти від блакитного екрана?

3. Чи можете ви сказати, що у вас особисто є проблеми з телеманією?

4. Чи багато реклами бачить ваш малюк по телевізору?

5. Чи дивиться дитина новини, нехай навіть у фоновому режимі?

6. Чи часто буває так, що дитина переглядає телепередачі, що не відповідають її віку?

7. Чи можете ви сказати, що знаєте не всі телепереваги своєї дитини?

8. Чи є у вас «дорослі» телеканали, які ви так і не заблокували для дитячого перегляду?

9. Чи караєте ви дитину «відлученням» від телевізора?

10. Чи трапляється, що дитина без дозволу вмикає телевізор у будь-який час, коли їй заманеться?