Згідно з дослідженнями, на мову тіла припадає 93%
інформації. Хто б міг подумати, що наші міміка й пантоміма можуть бути такими
красномовними?..
Даючи дітям всілякі інструкції, не всі батьки
замислюються про невербальні способи спілкування з ними. На жаль, бо
невербальне спілкування здійснює довгостроковий вплив на те, як діти слухають,
поводяться, засвоюють інформацію й розмовляють з іншими людьми. Воно також впливає
на їхнє ставлення до нас, батьків, і на те, як діти виглядають в очах інших
людей. Невербальне спілкування може здійснювати вагомий вплив на те, наскільки
дитина сподобається людям, які її оточують, і на можливості, які з'являться в
неї в майбутньому. Безперечно, даний тип спілкування має великий вплив на долі
дітей.
Батькам важливо пам'ятати про те, що найчастіше діти
відгукуються не на слова, а на форму їх подачі. Дорослим необхідно ретельно
моделювати поведінку, яку вони хочуть бачити в своїх дітях. Тому слід покращувати
власні навички невербального спілкування. На щастя, існує безліч способів
позитивно вплинути на навички розуміння та спілкування дітей.
Далі – корисні поради, які стануть у пригоді батькам.
1. Значення зорового контакту
Батьки часто ігнорують значення зорового контакту зі
своїми дітьми. І дарма, оскільки тісний зоровий контакт між батьками та дитиною
є важливим інструментом нормального розвитку дитини. Коли вона уважно стежить
за виразом обличчя батьків, отримує підказки для розуміння їх висловлювань. При
цьому дитині важливо зосереджувати свою увагу не тільки на обличчі, а й на русі
губ. Це робить висловлювання більш «читабельним» і більш прийнятним.
2. Розмова на рівні дитини
Коли батьки нахиляються й розмовляють з дитиною на
рівні її очей, то не тільки проявляють дружелюбність і менше лякають дитину,
але ще й роблять висловлювання більш легким і доступним для сприйняття на слух.
Педагогам часто рекомендується викладати на одній горизонтальній площині з
дітьми, щоб налагоджувати та зміцнювати зв'язок з учнями.
3. Використання пози, відкритої
до спілкування
Коли ми приймаємо відкриту позу,
тобто наші руки й ноги не перехрещуються, долоні дещо розгорнуті до дитини,
корпус тіла повернутий у її сторону (на відміну від схрещених рук чи таких, що
обіймають за плечі), ми демонструємо дітям свою готовність приймати те, що вони
хочуть сказати. Це положення рук викликає в дітей бажання спілкуватися з нами
та слухати.
4. Позитивний вираз обличчя
Посмішка, підняті вгору куточки губ, а також очі, що
виражають зацікавленість і широко розкриті від схвильованого передчуття,
впливають на реакції дітей на висловлювання. Позитивний вираз обличчя батьків
спонукає їх до позитивних відгуків. Тут важливо враховувати, що емоційні
переживання дітей при спілкуванні з іншими людьми формують їх реакції протягом
усього життя.
5. Взаємна, спільна увага
Спільна увага батьків і дітей до якого-небудь предмету (наприклад, коли батько
опускається на підлогу разом з дитиною, щоб витерти бруд, замість того, щоб
наказувати дитині прибрати безлад самостійно) надзвичайно важлива для залучення
інтересу дитини до нагальної теми. Коли ми розглядаємо й оцінюємо тему розмови
разом з дітьми, ми зацікавлюємо їх на більш глибокому рівні.
Було проведено дослідження розвитку словникового
запасу дитини та спільної уваги. Результати свідчать про те, що діти, які вчили
слова, виконуючи завдання разом з батьками, мали більший словниковий запас.
Якщо дитина не звертає уваги на вас і ваші слова, наблизьтеся до неї або навіть
укажіть їй на проблему. Треба сподіватися, що наступного разу вона буде робити
так, як ви їй вказали.
6. Тон голосу й інтонації
(парамова) при розмові з дітьми
Ні для кого не секрет, що немовлята й маленькі діти
люблять материнську мову (мамин високий тон голосу). Було проведено
дослідження, яке виявило, що материнська мова допомагає дітям визначати, де
слова починаються й де закінчуються, отже, знайомитися зі звуками, складами,
словами і, нарешті, реченнями. Діти також беруть активнішу участь у розмові з
батьками, коли ті використовують високий ритм мови зі схильністю до варіацій.
7. Жести
Кивок головою, піднятий вгору великий палець і підняті
у хвилюванні руки також позитивно впливають на взаємодію з дітьми. Так ми
невербально висловлюємо їм розуміння й підтримку.
8. Звуки (угу, м-м-м, хм)
Використання батьками голосових реакцій (не словесних)
при розмові з дитиною демонструє їй нашу зацікавленість у тому, що вона
говорить. Ці звуки підбадьорюють дитину, оскільки ми показуємо, що слухаємо її
дуже уважно.
9. Близькість між батьком і
дитиною
Коли діти ще маленькі, дуже важливо, щоб простір
(дистанція) між ними й батьками були відносно невеликим (30-60 см). Коли діти
стають підлітками, цей простір природним чином збільшується та вимагає більш
уважного ставлення батьків.
10. Пересування (рух, який
слід/не слід здійснювати батькам)
Для того, щоб демонструвати дитині нашу зацікавленість
у розмові з нею, наші рухи повинні бути обмежені жестами та мімікою. Ходьба
батьків не тільки відволікає дитину, але також порушує близькість і зв'язок з дитиною,
які необхідні для ефективного спілкування.
Дивно, що увага до невербального спілкування й кілька
невеликих його коригувань може настільки суттєво впливати на наш зв'язок з
дітьми й на те, як вони будуть взаємодіяти з навколишнім світом.
