Для
своїх батьків ии завжди залишаєтеся дітьми. І не важливо, скільки вам років,
яку посаду обіймаєте, скільки грошей заробляєте. Батьки завжди вважають, що
ви ще чогось не вмієте, не можете, не розумієте. А отже, свою дитину
виховуватимете неправильно. Тому й доводиться батькам часто чути критику на
свою адресу. «Ну яка з тебе матір?», «Так і знала, що ти без мене ні на що не
здатний», «Дитину виховувати буде складніше, ніж на роботі керувати» та ін.
Власне, нічого дивного в цьому немає. Адже наші батьки й насправді старші й
досвідченіші за вас. До того ж, вони виховали вас, тобто в них є педагогічна
практика, яка, напевно, у вас відсутня. Що це означає? Тільки те, що бабусі й
дідусі навмисне або мимоволі можуть оцінювати ваші батьківські здібності,
навіть не соромлячись вашої присутності. І оцінка буде не на вашу користь.
Таке
ставлення до батьків з боку бабусі й дідуся призводить до того, що
спостережлива дитина подивиться на цю сцену й почне зовсім по іншому ставитися
до своїх батьків. Ще б пак, адже малюк бачить, що бабуся або дідусь не зважають
на маму чи тата. Отже, і йому також можна не зважати.
Вихід: припинити
почуватися маленькою недосвідченою дитиною. Аргументи дуже прості. Ваші батьки
також не мали досвіду виховання. Ваші батьки свого часу також помилялися. І
нарешті, це ваша дитина і ви можете виховувати її, не запитуючи дозволу в
бабусі й дідуся.
Можна все
Про цю
проблему варто сказати окремо. Бабусі й дідусі значно лояльніше ставляться до
онуків, ніж мама й тато. Вони не занадто часто бачать свого онука або онучку. А
ще тому, що функції «поганого поліцейського», який усе забороняє, беруть на
себе батьки. «Мені в бабусі можна й телевізор скільки хочеш дивитися, і суп не
їсти, коли я в неї, і зранку спати стільки, скільки забажаєш», — говорить
дівчинка. А вдома як? «А вдома цього всього не можна. Тому я до бабусі
приїжджаю як на канікули». І таких історій, коли бабуся й дідусь «знімають»
заборони, величезна кількість. Результат: дитина із задоволенням приїжджає в
гості до бабусі й дідуся та прагне залишитися якомога довше.
Вихід: погодитися
й не заважати. Тому що в житті дитини і так забагато заборон. А бабуся й дідусь
створюють дитині умови для того, щоб вона трішки була в «живильному»
середовищі, де заборон мінімум. Винятки становлять випадки, коли дитина їде до
бабусі й дідуся на все літо або живе з ними, а не з батьками. Тоді така
вседозволеність зашкодить.
А це тобі на морозиво!
Бабусі й
дідусі завжди намагаються підсунути хоча б кілька гривень, а то й більше своїм
улюбленим онукам. У цьому, звісно ж, немає нічого поганого. Ось тільки важливо,
щоб і батьки, і дідусі-бабусі дотримували єдиної фінансової політики. Інакше
кажучи, не буде правильним і корисним, якщо батьки дитині грошей не дають, а
бабуся й дідусь дають. Краще, якщо всі дорослі домовляться й вироблять єдину
фінансову систему — за що, коли й скільки грошей може отримувати дитина. Інакше
можуть виникнути проблеми, такі, як, наприклад, у родині, де батьки вважали, що
сума кишенькових грошей не повинна перевищувати 20 гривень на тиждень, а бабуся
легко могла «підкинути» онукові й 100, і 200 гривень «на морозиво».
Вихід: домовлятися
з дідусем і бабусею й намагатися виробити спільні позиції. Пояснювати, чому ви
не хочете, щоб у дитини було багато кишенькових грошей, отриманих ними просто
так.
Ось… педагогічний підхід!
З дідусями й
бабусями в батьків виникають глобальні конфлікти. Це коли підходи до виховання
різняться кардинально. Наприклад, мама вважає, що дитина має бути самостійною
і, як мінімум, прибирати за собою постіль, одяг і посуд. Як у старому
улюбленому кіножурналі «Єралаш», коли бабуся поспішала на допомогу вже
дорослому онукові зі словами «Біжу, біжу, Вітенько! Біжу, маленький!». Підсумок
— у дитини практично розвинувся невроз. Адже те, чого не можна робити вдома,
цілком дозволено в гостях у бабусі й діда. Розуміючи, що таке можливо, дитина
починає розширювати межі й, повертаючись додому, поводитися «як у бабусі».
Минає чимало часу, поки ситуація нормалізується.
Вихід: головними у
вихованні дитини є батьки. Саме вони встановлюють правила для дитини й принципи
виховання. Отже, доведеться дідусеві й бабусі крокувати в ногу з усіма. Інакше
завтра колишній малюк не слухатиметься нікого, і ніхто із членів родини не буде
для нього авторитетом.
Величезні переваги бабусь і дідусів
Проблем у
взаєминах з бабусями й дідусями цілком вистачає. Але вистачає й гарного.
- Саме в бабусі й дідуся завжди знайдеться час, щоб погуляти з дитиною, приготувати їй щось смачненьке.
- Мами й татусі люблять дитину, але ставляться до неї надто критично. Натомість бабуся й дідусь просто люблять. І ця безумовна любов допомагає дитині почуватися важливою, потрібною й улюбленою. А це, у свою чергу, важливо, щоб взаємодіяти з оточуючими.
- Бабуся й дідусь можуть балувати дитину. І не тільки подарунками. Але це не має на меті нічого погано.
- У бабусі й дідуся насправді є те, чого бракує батькам. Це досвід і мудрість.
І найголовніше. Бабуся й дідусь люблять не за щось, а ПРОСТО ТАК. Саме ця безумовна любов дає дитині відчуття спокою й гармонії.
Анна Гресь
